Історія традиційного карате

Світова історія Традиційного Карате

     Загально визнано, що Дарума (Бодхид-харма), основоположник Дзен-будизма, вчив методу єднання розуму та тіла завдяки бойовим мистецтвам понад 1400 років тому. Ця система відома як Сьорін-дзі Кемпо. З роками стилі Кемпо вбирали в себе сотні систем, котрі кваліфікуються як Неі-чіа (внутрішні) та Веі-чіа (зовнішні). Ці варіації Кемпо також були розділені ще й географічно. На півночі перевагу мала традиція техніка ніг, яка сприяла бою з далеко стоячим супротивником, а на півдні перевага віддавалась удосконалюванню техніки рук.
Письменні джерела минулого свідчать, що на Окінаві всі різновиди бою мали одну назву — “Те”. На розвиток бойових мистецтв стародавньої батьківщини сучасного Карате сильний вплив мали китайські військові, які впродовж багатьох років знаходились на Окінаві для збору податі, починаючи з 1372 року аж до 1866 року. В різні часи в ці делегації входили майстри Кусанку (Кунг Хсианг Конг), викладавший Куміте-Дзюцу в 1756 році і створивший Ката Канку (в сучастному карате ми маємо Канку-Даі та Канку-Шо) та Саппуісі Вансу (Ван Джі), вивчавший Кемпо в місті Томарі в 1683 році.
Великий внесок в розповсюдження китайського Кемпо також вносили монахи, які входили в склад військових делегацій. В 1392 році група китайських майстрів Кемпо і монахів південного Шаоліня оселилась в місті Куме, центрального острова Окінава. Письмові джерела фіксують посилання на 36 сімей. Приблизно в цей самий час утворилась колонія окінавців в провінції Фукієн (Південний Китай). Майстерність окінавців в виконанні техніки Кемпо була настільки якісна, що вони десятиріччями викладали китайське Кемпо в південних провінціях Китая і високо шанувалися населенням. В місті Фуджоу по цей час збереглось кладовище на якому спочивають окінавські майстри, що мешкали та викладали бойові мистецтва в Китаї.
До 1429 року Окінава була розподілена на три провінції: Хоку-сан, Тю-дзан та Нан-дзан. Правитель Се Хасі добився великого успіху в об’єднанні провінцій, що дозволило створити столицю Окінави в місті Сюрі. Його послідовник, Со Сін, в 1477 році заборонив всьому чоловічому населенню Окінави носити будь яку зброю, з ціллю збереження миру між трьома кланами.
Але це тільки посилило позиції майбутнього Карате і спорідненний з ним особливий вид бойового мистецтва Кобудо. Але цей нав’язаний світ мав також і зворотній біг. В 1606 році три тисячі самураїв клана Сімадзу напали і окупували Окінаву без особливих зусиль. З цього часу Окінава потрапила під протекторат Японської імперії. Поїздки до Китаю були заборонені і бойові мистецтва були вимушені розвиватися підпільно. Тренування проводилися тільки по ночам, тому що за заняття бойовими мистецтвами окінавцям загрожувала смертна кара. Таким чином, окінавське Карате формувалось як техніка бою на межі життя та смерті. Таємність, необхідна для тренувань, інтенсивний супротив сприяли подальшому розвитку трьох шкіл карате: Сюрі-те, Томарі-те, Наха-те, відповідно до назв міст. Незважаючи на успіхи зроблені такими майстрами як Миягі та Чатан, окінавське Карате все ж таки залишається зовнішнім стилем в зв’яку з тим, що неподалік знаходиться провінція Фукієн (Південний Китай).
Нижче наведена генеологія і може розглядатися як схема, що показує коріння основних напрямків сучасного карате — Шіто-Рю, Шотокан-Рю та Годзьо-Рю і майстрів які мали важливіший вплив на формування технік цих шкіл.
       (інформацію взято з http://karate-do.org.ua/?page_id=5871)

Історія традиційного карате в Україні

   Савченко Володимир Васильович у 1974 році разом з Олександром Грішняковим створює групу з вивчення Карате, куди в якості тренерів запрошує студентів Одеського політехнічного інституту Еміля Васкеса і Фредді Надаля з Домініканської Республіки. Саме в цій групі В. Савченко вперше знайомиться з технікою нунчаки і Саї.
    З 1978 року працює дитячим ортопедом-травматологом в Кіровоградській обласній лікарні, але не кидає занять спортом, а об’єднує навколо себе ентузіастів вивчення японського Карате і створює першу в Кіровограді секцію. Привертає до тренерської роботи студента Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування Алі з Афганістану.

    У 1987 році починає військову службу в госпіталі Південної групи військ в м Будапешті, (Угорщина). З перших днів служби вступає до будапештського спортивний клуб BVSC, де починає професійно вивчати Карате школи Шотокан під керівництвом Учителя Каро Бержея і японського інструктора JKA Тошіхіро Морі. Після трьох років щоденних тренувань починає виступати за спортивний клуб ВVSC в розділі Ката. Проходить стажування на семінарах-практикумах, що проводяться японськими інструкторами JKA на території Угорщини. У 1990 році здає тести на 1-й Дан Карате школи Шотокан комісії JKA, очолюваної Сенсеєм Сатоши Міязакі. Став першим українським атлетом, які пройшли повний цикл навчання Карате JKA з 9 Кю по 1-й Дан.
   У грудні 1990 року, після повернення в Кіровоград, створює першу в Україні Школу Традиційного Карате і починає будівництво японського Додзьо, як центру вивчення японської Будо-культури.

    У 1992 році займає перше місце на Всестильової чемпіонаті України з Карате в розділі Ката і починає об’єднувати навколо Кіровоградської школи Карате всіх бажаючих вивчати японську школу Шотокан (JKA), а в 1993 році створює Федерацію Традиційного Карате-До України (ФТКУ). Друзі з Сербії допомагають зв’язатися і налагодити листування з головою Міжнародної Федерації Традиційного Карате (ITKF) Сенсеєм Хідетака Нішіями.
    1994 рік став знаковим для українських атлетів Традиційного Карате. Збірна ФТКУ отримала запрошення Європейської Федерації Традиційного Карате взяти участь в Чемпіонаті Європи з Традиційному Карате (м Пасау, Німеччина). Як президент ФТКУ, Володимир Савченко представляє Україну на Евроконгресі ETKF і отримує запрошення від Сенсея Хідетака Нішіями пройти стажування на міжнародному семінарі інструкторів ITKF в м Сан Дієго (Каліфорнія, США). Влітку 1994 року в складі делегації Федерації Традиційного Карате Польщі, завдяки особистій допомозі Володимира Квіечінского, голови ФТКП, вилітає в США і бере участь в інструкторському семінар ITKF, ставши першим представником Традиційного Карате з екс-СРСР. З 1995 року починає навчання в Сенсея Хідетака Нішіями в Хомбу Додзьо ITKF в Лос Анджелосі (США).    Навесні 1996 року Сенсей Хідетака Нішіяма на запрошення ФТКУ проводить в Україні перший на пострадянському просторі міжнародний семінар-практикум з Традиційному Карате. У 1996 році збірна ФТКУ бере участь в Чемпіонаті світу з Традиційному Карате в Сан Пауло (Бразилія), де Володимир Савченко представляє Україну на Всесвітній асамблеї ITKF. Україна стає повноправним членом ITKF і ETKF.

     В 1997 році в м. Черкаси Азаренко Сергій Васильович спільно з Лісняком Вадимов Вікторовичем засновують МГОФСС “Клуб традиційного карате-до”. З 1998 року і до сьогодні тренери та представники клубу представляють м. Черкаси на Українській та світовій арені.
    МГОФСС “Клуб традиційного карате-до” офіційно визначено представляти інтереси федерації традиційного карате на території Черкаської області.